«Дух радості – ти без зусиль зближуєш тих, кого роз’єднала ворожнеча; там де ти розкинеш свої крила – люди стають братами…» Це переказ уривка з оди «До радості» Фрідріха Шиллера. Цей вірш було покладено на музику Людвігом Ван Бетховеном, його знамениту 9-ту симфонію, що стала гімном Євросоюзу у 1972 році. Від таких слів хочеться жити у самому широкому сенсі цього слова, чи не правда?
А що у нас? Перекажемо простими словами без рим і пафосу текст нашого Гімну: «Ми не в змозі самотужки боротися з нашими ворогами і тому чекаємо, що нам колись усміхнеться доля, щоб вони згинули самі по собі; а поки-що у своїй країні - ми не хазяї». Може звідси і усі наші негаразди?
А що натомість, чи є варіанти?
Хороша річ Інтернет – там можна знайти все. Набираємо у пошуку «Новий Гімн України» і йдемо мандрувати по отриманим на наш запит посиланнях.
Перші посилання скеровуютьдо Олега Скрипки, лідеру музичного гурту «ВВ». До минулорічного Дня Незалежності гурт презентував альбом «Гімн-Славень України». Альбом повністю присвячено Гімну України і містить у виконанні гурту як існуючий варіант Гімну, так і варіант Головної пісні країни з оновленим текстом.
Оновлений текст – це компіляція з вірша П. Чубинського і численних варіантів, надісланих Олегу Скрипці шанувальниками гурту. Цей оновлений варіант у виконанні «ВВ» багато хто міг чути у вересні 2008 у прем’єрі політичному шоу Савіка Шустера на каналі «Україна».
Гімн-Славень України від гурту «ВВ» на музику М. Вербицького
Квітне рідна Україна, як весняне поле.
Ми є славні українці, в нас щаслива доля.
Зникли наші воріженьки, як роса на сонці.
Ми пануєм, не бідуєм у своїй сторонці.
Душу, тіло наші предки клали за свободу,
Й ми покажем, що ми діти козацького роду.
У обговоренні на інтернет-форумах цей варіант здобув своїх шанувальників, які скучили за позитивом у нашому житті. Позитивом, що, на їх думку, має розпочинатися саме з Гімну країни. І це правильно, але…
Моя думка: механічна заміна «мінуса» на «плюс» створила картину абсолютно відірвану від реалій, що викликає як мінімум гірку іронічну посмішку. «Квітне рідна Україна… В нас щаслива доля… Не бідуєм…»
Може у окремо взятого Скрипки і все гаразд, але якщо мова про країну загалом – це поки-що не про нас.
***
Деякі наші співвітчизники, що виходять з радикальних націоналістичних позицій пропонують відновити в тексті нашого Гімну первісний варіант вірша Павла Чубинського.
Первісний текст вірша Павла Чубинського, що було взято за основу Гімну
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду!
Гей-гей, браття милі,
Нумо братися за діло,
Гей, гей, пора встати,
Пора волю добувати!
Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо оддав Україну москалям поганим ?!
Щоб вернути її честь, ляжем головами,
Наречемось України славними синами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду!
Спогадаймо тяжкий час, лихую годину,
Тих, що вміли умирати за нашу Вкраїну,
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва!
Щоб не стратить марно нам свого юнацтва!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду!
Явна войовничість цього тексту виправдовується. Зокрема, аналогією з Марсельєзою, яка, незважаючи на свій, може ще і більший, войовничий зміст, є гімном Франції. І водночас історичною пам’яткою, в якій народ черпає свою єдність.
Моя думка: у Марсельєзі вороги – це «тирани, зрадники, королі-заколотники та орда рабів», яку спрямовують ті перші. І поряд із закликами «до зброї і пролиття нечистої крові» є також заклик до милосердя щодо тих рабів - «тих сумних жертв» (війни), що є невільниками під владою злочинців.
У Марсельєзі викладено загальнолюдські цінності. Без суперечностей. З цим текстом можуть примиритися навіть сучасні короновані особи, чиї предки зовсім не були зрадниками і заколотниками. За що народ, власне, і дозволив ім. зберегти їх монархії у обмеженому конституцією вигляді.
Проте навряд чи єдність у суспільстві, як всередині нашої країни, так і в міжнародному оточенні, викличе згадка про «москалів поганих», нехай і в рамках історичної пам’ятки.
У боротьбі з ким нам треба «лягти головами»? І що треба робити, згідно тексту Чубинського, сучасній молоді, «щоб не стратить марно свого юнацтва» - питання також суперечливе.
А гімн має єднати. Єднати нас усіх. А заклик до розбрату (розділяй і володарюй) скоріше личить «заколотникам-королям» з Марсельези, доля яких нам відома.
Доречі, уМарсельезі (таксамоякіуМаршіДомбровського (гімн Польщі), з яким часто порівнюють вірш Чубинського) немає закликів «лягти головами», «покласти душу й тіло», «вміти умирати» - жодної фрази подібного змісту. Адже на смерть завжди посилають тирани! Посилають своїх рабів.
Вільні люди вступають у боротьбу заради життя.
***
При ретельному пошуку в Інтернеті можна знайти багато варіантів повністю нового тексту на музику Вербицького. Ось один з них. З мого погляду, з тих, що я бачив - найкращий.
Пропозиція нового тексту Гімну на музику М. Вербицького
Автор Vanhoster (псевдо для спілкування в Інтернеті), студент Львівського державного університету ім.. Франка.
Будь велична і прекрасна в злеті соколинім,
Споконвічна й завжди юна ненько-Україно!
Золотиться хай колосся аж до небосхилу.
У тобі, любима земле, черпаємо силу.
Хай розквітнуть міць і слава нашого народу.
І покажем, що ми гідні козацького роду.
З чистим серцем, сестри, браття, з розумом, любов’ю
Ми здобудем своє щастя, нашу кращу долю.
Тож прославим Батьківщину працею й завзяттям
Та й збудуєм Україну – сильну і багату.
Хай розквітнуть міць і слава нашого народу.
І покажем, що ми гідні козацького роду.
Не зламати нашу волю бідам і негодам:
Маєм зброю – дух сталевий нашого народу.
Хай незгасно сяють в душах віра і свобода,
І панують поміж нами приязність і згода.
Хай розквітнуть міць і слава нашого народу.
І покажем, що ми гідні козацького роду.
Залунає радо пісня в степових просторах,
Відгукнуться їй трембіти у Карпатських горах,
Чорне море усміхнеться, і Дніпро зрадіє.
Бо дідів здійсниться наших споконвічна мрія.
Будь велична і прекрасна в злеті соколинім
Споконвічна й завжди юна, ненько-Україною.
Моя думка: змінив би другий рядок приспіву, який традиційно у різних варіаціях є у всіх пропозиціях тексту на музику Вербицького, а саме: «покажем, що ми козацького роду».
Козацький рід у першу чергу означає рід вільних людей. А державу ми будуємо не для того, щоб щось комусь доводити, а для того, щоб у ній жити.
Тож: «Хай розквітнуть міць і слава нашого народу, що початок свій беруть з козацького роду». Напевно, так краще.
А загалом, коли читаєш – майже все ідеально! До свого вірша Vanhoster додає пояснення із коментарем до кожного рядка. Усе розкладено по поличках, усе логічно. І щось є у тій непорушній логіці незбагненно знайоме. Щось від Гімну Радянського Союзу. Це я кажу зовсім не зі знаком «мінус». Просто виникає у мене така асоціація.. І чогось не вистачає. Чогось дуже важливого. Та про це останнє потім.
***
Є пропозиції у якості Державного Гімну прийняти церковний гімн Миколи Лисенка на слова Олександра Кониського, що було написано 1885 року, або, як ще його називають - Духовний Гімн України.
Духовний Гімн України. Слова О. Кониського, музика М. Лисенка
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу, щастя,
Дай, Боже, народу
І многая, многая літа.
Моя думка: так, гімн можна трактувати як молитву. Як звернення до вищої мудрості, духу предків, бога – кожна людина це називає по різному. Звернення за порадою, за благословенням величних справ.
Проте, чи не забагато у цьому вірші автор просить у Всевишнього? Дай нам те, дай інше, збережи Україну… Чи не бажання це уникнути відповідальності, перекласти цёй тягар на когось іншого?
А що маємо робити ми, щоб в країні усе було добре? Славити Бога? Хіба цього колись було достатньо?
***
Ну і звісно ж, не можна не згадати пісню Тараса Петриненка «Україна». Пам’ятаєте - нею закінчувався кожен святковий концерт наших зірок естради у дев’яностих.
Текст пісні Тараса Петриненко «Україна»
Дороги іншої не треба,
Поки зорить Чумацький Шлях,
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках.
Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти,
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти!
Приспів:
Україно, Україно,
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг!
Бо ми кохаєм до нестями
І ще не скоро наш кінець,
Ще, може, нашими серцями
Розпалим тисячі сердець.
Ще свічка наша не згоріла,
Ще наша молодість при нас,
А те, чи варте наше діло -
То скажуть люди й скаже час.
Приспів
Моя думка: хороші слова, чудова музика. Її підспівувала уся країна. Чому ця пісня свого часу не стала Головною – для мене загадка.
«Моя країно, це про тебе, рідну землю свободи, про тебе я співаю… де з кожного пагорба свобода лунає!» Це слова з пісні, що слугувала гімном Сполучених Штатів ціле століття до часів великої депресії. А в часи кризи 30-х гімном Америки стала інша пісня; ним вона залишається і по сьогодні: «О, скажи, що ти бачиш у перших променях світанку… Скажи, чи зоряно-смугастий прапор ще майорить над землею свободи і домівкою сміливців?».
По аналогії можемо припустити, що у «буремні дев’яності» текст Петриненка здався нашим можновладцям занадто м’яким і тому недоречним. Та скоріше всього, як я думаю, вони просто уникли відповідальності.
***
Слова Є. Корчинського, музику ще треба написати
Молитва
Наш руський дух хай буде з нами,
Дух перших київських князів –
Які не були ще панами
І прагнули єднать братів.
Той дух, що щирість полюбляє,
На дружбі, на відвазі зріс,
Що увібравши простір краю
Чуття свободи людям ніс.
Що мудрості владарювати
Надасть права, щоб люд кругом
Міг світ і темінь відрізняти
І правду боронить гуртом!
Бо правда – суть всього буття,
Що змістом наповня життя,
Що дасть наснагу віднайти
Шлях у майбутнії світи,
Щоб з наших вчинків мала ти
Там місце славне, Україна!
Текст було написано десять років тому. Десь тоді ж цей вірш я показав Руслані Лежичко. Так, так, тій самій, що виграла Євробачення. Був час – трохи попрацював копірайтером у її рекламній агенці. Так ось, першою її фразою було: «Все чудово, але треба замінити слово «руський» на «славний»».
Було дуже дивно це почути. Адже від цього слова походить її власне ім’я – Руслана!!! Руські землі – це споконвічна назва територій нашої держави. Чого ми маємо цуратися цієї назви, за якою стоїть великий пласт історії зі своїми перемогами, здобутками!
Загалом, по відгуках за ці десять років зауважив одну цікаву річ. Чим формально (за рівнем освіти і соціальним статусом) інтелігентніший мій співрозмовник, тим з більшою пересторогою він дає свій коментар до моєї «Молитви». Ніби висловити свою думку з того приводу є щось небезпечне, незручне…
Тому самий цінний для мене відгук я отримав після того, як вивісив цей вірш на дошку оголошень на своєму підприємстві на чергову річницю незалежності. На протязі кількох днів робочі з цеху підходили до мене, і урочисто мовчки тисли руку. Можливо з такого міцного чоловічого рукостискання і починається національна ідея, яку так довго шукають наші політики.
Моя думка: тож чого мені не вистачало у всіх попередніх текстах? Та того ж, чого нам так не вистачає у реальному житті у людях, що нас оточують. Щирості, Дружби, Відваги. Тих людських якостей, які дають нам реальну Свободу і Мудрість разом шукати Правду. А знайшовши - говорити Правду вголос. А в разі потреби - гуртом Правду боронити.
Це фундамент, на якому тримається все решта в тому світі.
Чи змінить щось у нашому житті прийняття нового гімну? Саме по собі – ні. Але якщо людям стане не байдуже, про що співається у Головній пісні їх країни, і вони про це скажуть вголос – можливо це можна буде назвати одним із знаків, що ми не безнадійні.
Анекдот в тему з Інтернету
Французская делегация высокого ранга посещает Киев. Днем переговоры, а вечеромкультурная программа. Гости идут в ресторан, там хорошо выпивают и закусывают.Сопровождающийчин решил порадовать французов, подходит к музыкантам, протягивает купюру и говорит:
-Мужики, здесь французская делегация, нужно порадовать чем-то товарищей французов.
Ресторан оглашается «Марсельезой»: «Отречемся от старого мира...» Французы встают. Когда затихли последние аккорды и французы сели, чин, окрыленный успехом, вновь подходит к музыкантам с купюрой еще большей:
– Ну, спасибо, мужики, уважили, а теперь - мою любимую про зайцев. Звучит песня «про зайцев», чин пускается в пляс... Французы опять встают. После танца они подходят к нему и говорят:
– Мы и не знали, что в Украине такой веселый и задорный гимн, а главное - вы так чудесно под него танцуете...
creatoro в друзья
creatoro
